borisjay

Шановні, поділіться своїм говно-фото! З нього зроблять КАНХФЕТКУ!!!

Подробиці туточки:

Не потрібні мені подарунки,
Я приймаю лише поцілунки,
Від дівчат розумних, вродливих,
Ніжних, лагідних, звісно дбайливих,
А від хлопців лиш рукотискання.
Але потім, пізніше, не з самого рання!
Обіцянки плеча, та черговий погарчик,
Для колєг діставать прохолодний мєрзавчик
...

Може ще шось придумаю, так потім допишу...

А може хтось допоможе продовжити?

Увага! Україні приходить піздєц.
В Україну занесли невідому хворобу. Симптоматика: дибілізм, заторможенність, паніка, массове одягання шарфів на їбальнік, намордніків на писок, психоз при чуєнні звуків кашлю, віра в Великих Магів-Целителів які літають на вертольотах і розбризкують чарівні, мега-убер-супер еффективні ліки від Свинячого Грипу АH1N1. Анамнез: хвороба починається при прослуховуванні, перегляді ЗМІ, спілкування з уже зараженими представниками людської раси, починається паніка, массове скуповання усіх ліків в аптеках, похуй від чього, главне купити (особливо массово почали рокуповувати давно вже застоявшіся на складі аптеки препарати типу "пурген"), массове поїдання часнику та цибулі (і заробляння різного типу гастритів) і росповсюдження чуток по типу "іспорчений телефон" (тіпа в мене захворів друг свата брата сестри мого батька по маминій лінії, температура - лопає градуснік, очі вилазять з орбіт, відпадають ноги, вуха скручуються в трубочку, руки вигинаються на другу сторону, тіло приймає колір гнилого банану, хоча насправді тіп кашляє бо курить дохуя).
ЗАСОБИ ЛІКУВАННЯ:
- засовування затичок в вуха;
- заліпити очі пластіліном;
- пити всьо шо горить і має вище 40%;
- піти поїбатись (накрайняк вздрочнути);
- взяти обріз і іти хуярити заражених людей.

Згадав вчора, що в мене є фотік! ...
та ось що з цього вийшло:

Декілька дивних портретів від Shuka4

Звичайнісінький день.
Забігає сусід по офісу, дає слухалку та каже:
 - Клиєнт звоніт. надо заправіть картрідж. Возьмёшся?
 - Да, конєчно!
Кажу я та беру з його рук телефон.
 .....
Не буду переказувати всю розмову, але скажу головне, клієнт - дідусь, років за 80, хоче, щоб йому заправили картридж з принтера. Ну, міркую собі, раз цей дідусь у своєму віці ще спроможний на компі працювати - на це треба подивтись!

Приходжу. Знайомлюсь. Дідуся звуть Червоний Едуард Данилович. Саме цікаве, Червоний - це псевдонім і не тому що він любить Україну, а тому що він комуніст-більшовик (але давайте не будемо зациклюватися політичних пристрастіях - всі люди браття). Справжнє прізвище - Ояперв, бо батько його - естонець, тому таке незвичайне прізвище.  Виявилось, що ця людна ще пише картини та вірші! (я вже мовчу про політичну діяльність, яку він і досі намагається вести!!!)
Більш за все, мене вразила його фраза: "Я канешно, компьютерщік начінающій, но я стремлюсь научится!"
От би всім таку незламність, та тягу до знань!

Ось один з його віршів:

В МИР ИНОЙ

Стань, мгновенье! Трогай вспять!
Это выдумки Энштейна...
Стал на века узаконивать
Антизаконы всея Вселенной.
Всё искривил - и пространство, и время,
Мчал в антимир и в "черные дыры"...
И всадник в аллюре подтягивал стремя
Тысячелетненькой кобылы.
Сядь, Гиппократ, на Альбертову лошадь,
Ткань отжившую оживи,
и если сможешь смерть укокошить -
значит, бессмертие все нашли.
Значит, былое вернуть сумели,
в минусах стали считать года...
И поползём, как матросы по реям,
в юность и в мудрость, и в навсегда.

От робота, сучка, затягнула по самі яйка! ...
Ніколи навіть написати щось...
Бабусині вірші ще не скінчились...

Нещодавно знайшов старий зошит, в якому моя бабуся писала вірші.
Може вони не такі гарні як у Лесі Українки, чи Тараса Шевченко, але в них стільки болю і страждань через втрачене кохання... Бабуся вже давно померла, знаю лише що заміж вона йшла не з доброї волі. Може прочитавши всі ці вірші я зрозумію що трапилось? А може й ні... все одно я буду викладати їх по одному. Буду дуже радий, якщо когось вони зацікавлять.

Отже на ваш розсуд вірш першій:

ПРОЩАЙ ЮНІСТЬ

Скучно і сумно на цім світі жити
День і ніч я плачу,
Кого любила перший раз
Про того надії не трачу.

Минають дні, минає час
Роки проходять марно,
Злії люди розлучають нас
І наші дні проходять хмарно.

Шумлять дерева, вітер віє,
Буря стогне і реве
Тебе, мій друже, я благаю
Не забувай мене.

Для мене це не диво
Юний розум не такий стійкий
Як у полі марево.

Побачив тебе я вперший раз
Дівчина красива і вродлива
Здається вік будеш любить
І ніколи не покинеш.

Та дарма думать і гадать,
Це лиш чарівна мрія
Підеш ти своїм юним шляхом
І пропаде вся надія.

І як пройдуть ті юні дні,
І незамітно старість прийде,
Тоді ти сядеш і спитаєш,
Що ж з цього вийде?



Я навмисно не змінюю первісну орфографію та пунктуацію.
Можливо пізніше зроблю рємєйкі віршів...

Кому цікаво дізнатися більше - читаємо тут: Бойкот дельфинария в парке Глобы

Дякуємо 4y4i

Вчора рився в старих альбомах, зайшов пару цікавих фоток, як на мій погляд...


1.



2.

Пішохідний переповз...

Вони сиділи поруч.
Нічого не хотілось говорити. Їм було достатньо присутності.
Її руки повільно мандрували по його тілу, пальці приємно запліталися в волосся.
Він, наче кіт в березні, млів від задоволення.
 - Ти мене боїшся?
Прозвучав її голос в його свідомості.
 - Ні
Промуркотів він..
 - А даремно...

Обидно как-то выходит, существует куча профессиональных праздников, недавно вот день сисьадмина был, а дня заправщика картриджей или ремонтника оргтехники нету! Хотя в нашем городе порядка 100 фирм, предоставляющих такие услуги! По моему - довольно много!

И вот решил создать сообщество, для того, чтобы выяснить мнения коллег на этот счёт. А там может добъёмся и признания в мире этого праздника! Пока что, рабочее название "День ксерографии"

Кстати... вот это сообщество: http://community.livejournal.com/den_xerografii/

Дорогие френды, если вы имеете к этому отношение - присоеденяйтесь! Или если у вас есть такие знакомые - расскажите им!

Короче... пропиарте этот пост! или новое сообщество...

Мій фотік, Canon PowerShot SX100IS, дозволяє робити макроз"йомку з відстані 1 см.
Але тут виникає одна проблема. На такій відстані об"єктив закриває собою світло.
Штатна спалахівка тут безсила.
Довго я міркував, щоб таке зробити. Та ось, що в мене вийшло:

( Дивись далі... )